Верховний Суд прийняв постанову від 19.06.2019 по справі № 209/5369/15, в якій визнав законним демонтаж органами місцевого самоврядування самовільно встановлених тимчасових споруд За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку, що демонтаж самовільно встановлених тимчасових споруд є здійсненням контролю за благоустроєм населеного пункту органами місцевого самоврядування та не є втручанням у право на мирне володіння майном

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області (далі – Дніпродзержинська міська рада), Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпродзержинської міської ради Дніпропетровської області (далі – Департамент).

Позовна заява мотивована тим, що позивачу на праві приватної власності належать тимчасові споруди. 27 лютого 2015 року Дніпродзержинською міською радою прийнято рішення «Про забезпечення утримання в належному стані території міста Дніпродзержинська», яким затверджено Порядок звільнення території міста Дніпродзержинська від самовільно встановлених тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, а також затверджено Положення про комісію з питань звільнення території міста Дніпродзержинська
від самовільно встановлених тимчасових споруд. 27 липня 2015 року та 18 серпня 2015 року проведено демонтаж вказаних вище тимчасових споруд. Позивач зазначав, що Дніпродзержинська міська рада незаконно позбавила його права власності на шість тимчасових споруд. Позивач не вів господарської діяльності, не є приватним підприємцем, протягом 12 місяців з вини відповідачів позивач позбавлений права володіти своїм майном, через що йому завдані моральні страждання. Кіоски були призначені для зберігання продовольчих товарів, торгівля не здійснювалась.

Ключові висновки Верховного суду:

- у ході судового розгляду встановлено, що будь-які рішення щодо передачі позивачу у власність чи в користування земельних ділянок за місцем розташування тимчасових споруд у встановленому законом порядку не приймались. Позивачем не надано суду жодних доказів отримання відповідної дозвільної документації для розміщення вказаних ним тимчасових споруд;

- прийняті Дніпродзержинською міською радою рішення «Про звільнення території міста від самовільно встановлених тимчасових споруд» були опубліковані на офіційному веб-сайті міської ради, та після прийняття виконавчим комітетом міської ради рішень, інспекцією з благоустрою території Департаменту були розміщені копії рішень виконавчого комітету міської ради на самостійно встановлених тимчасових спорудах. Позивач не здійснив демонтаж власних тимчасових споруд, комісією було складено акти звільнення території від тимчасових споруд;

- наведене дає підстави для висновку про дотримання порядку та процедури демонтажу спірних тимчасових споруд. Ураховуючи, що вилучення торгових павільйонів за висновками суду відбулось на законних підставах, відсутні всі елементи, необхідні для виникнення цивільного правопорушення (порушення прав позивача), у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що позивачеві було завдано шкоди, оскільки остання є наслідком делікту – неправомірної поведінки, тоді як будь-якої неправомірності у процедурі демонтажу спірних тимчасових споруд (діях відповідачів) судом не встановлено;

- критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) є наступне: чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право. Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для зацікавлених осіб, чітким, а наслідки його застосування – передбачуваними. Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів;

- у справі, яка переглядається, демонтаж самовільно встановлених позивачем тимчасових споруд переслідує легітимну мету контролю органами місцевого самоврядування благоустрою населеного пункту;

- посилання в касаційній скарзі на позбавлення права власності на майно (шість павільйонів) спростовується письмовими доказами, а саме листами Дніпродзержинської міської ради, адресованими на поштову та електронну адресу позивача, на підставі яких вбачається, що жодних перешкод у поверненні демонтованих тимчасових споруд позивачу не чиниться, доступ до кіосків не заборонений, а лише повідомлено позивача про відшкодування витрат за демонтаж.

Ознайомитись з постановою Верховного Суду можливо за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/Review/82542019