Видатний науковець, доктор фізико-математичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заслужений працівник науки і техніки України, заслужений професор ХНУ ім. В. Н. Каразіна.

Народився 15 червня 1929 року у с. Бутенки Кобеляцького району Полтавської області.

У 1954 році закінчив Харківський державний університет ім. О. М. Горького за спеціальністю «фізика». З 53 років загального стажу 50 років працює в колективі Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна.

З 1967 року і до тепер обіймає посаду проректора з наукової роботи ХНУ ім. В. Н. Каразіна.

У 1967 році співробітники кафедри експериментальної ядерної фізики під керівництвом І. І. Залюбовського відкрили явище радіовипромінювання широких атмосферних злив космічних променів. Цикл робіт відзначений Державною премією УРСР.

Ученому-фізику І. І. Залюбовському, одному з перших у світі, вдалося розв’язати задачу стосовно вимірювання статистичних електромагнітних моментів атомних ядер. За цикл робіт «Визначення структури атомних ядер за допомогою магнітних моментів вибудованих атомів» у 1983 році відзначений премією АН України ім. К. Д. Синельникова.

У 1999 році удостоєний Державної премії України в галузі науки і техніки.

Під керівництво І. І. Залюбовського в Харківському університеті створено потужну експериментальну базу для розв’язання фундаментальних задач радіаційної фізики твердого тіла, радіаційного матеріалознавства, біофізики та медицини, радіаційних випробувань та розробки нових технологій.

За сприяння І. І. Залюбовського в ХНУ ім. В. Н. Каразіна створено базу для рівноправного міжнародного науково-технічного співробітництва.

Викладає в ХНУ ім. В. Н. Каразіна, а також в університетах інших країн. На основі його лекцій написано підручники «Ядерна фізика» (1991), «Ядерна спектроскопія» (1980), «Ядерна фізика» (1991).

Автор понад 350 наукових робіт, п'яти монографій і двох підручників для студентів фізичних спеціальностей університетів.

Голова експертної ради природничих наук при Міністерстві освіти і науки України, член Комітету з державних премій України в галузі науки і техніки.

Член наукової ради НАН України з ядерної фізики та фізики високих енергій. Багато років представляє уряд України в Об’єднаному інституті ядерних досліджень (м. Дубни, Росія).

Головний редактор журналу «Ядра, частицы, поля», член редколегії «Української фізичного журналу».

Нагороджений двома орденами Трудового Червоного Прапора (1976, 1986), орденом «За заслуги» III, II та I ступенів (1998, 2004, 2008).

Лауреат премій імені К. С. Синельникова (1983), імені Ярослава Мудрого (1994), двох Державних премій України в галузі науки і техніки (1971, 1999).